Патріарший Свято-Володимирський кафедральний собор Української Православної Церкви Київського патріархату побудований в честь 900 річчя хрещення Київської Русі князем київським Володимиром Великим.

Митрополит Київський Філарет (Амфітеатров) в своєму листі до царя Миколи І висловив думки та настрої людей щодо зведення храму в честь великого князя котрий хрестив Київську Русь. За часів правління Володимира та його дітей територія держави стала однією з найбільших в тогочасній Європі в рівень з Візантійською імперією. Кияни не тільки щиро шанували пам'ять про князя-хрестителя, святі мощі якого знаходилися до 1241 року у Десятинній церкві, але й мріяли спорудити в його пам'ять і славу Божу величний храм, проте мрія втілилась в життя тільки в XIX столітті.

Щоб надати будівництву особливої значимості та дати можливість виразити всенародну подяку православних християн було вирішено, що храм буде споруджений виключно на благодійні пожертви. Багаті і бідні, аристократи і поміщики, чиновники і військові, купці і кріпаки-селяни вносили кошти на будівництво майбутнього храму. Тільки в перший рік було зібрано понад сто тисяч рублів сріблом.

Що правда багато випробувань довелось пройти перш ніж задум втілиться в реальність. Будівництво тривало 20 років. Собор побудовано у російському псевдовізантійському стилі, початковий проект собору склали архітектори І. В. Штром і П. І. Спарро, пізніше його переробив архітектор О. В. Беретті. В споруджені собору брали участь архітектори Ю. Бернгардт, К. Я. Маєвський, В. М. Ніколаєв.

Внутрішні настінні розписи виконали в 1885–1896 роках В. М. Васнецов, М. В. Нестеров, В. Д. Замирайло, С. П. Костенко, М. К. Пимоненко, П. О. Сведомський, В. О. Котарбінський, М. О. Врубель під загальним керівництвом професора А. В. Прахова.

20 серпня 1896 року у присутності царської сім'ї, сановників, найвищого духовенства митрополит Іоаникій освятив Свято-Володимирський собор, який відразу став дуже популярним серед киян, особливо молоді.

19 березня 1917 року в соборі відбулося урочисте богослужіння пам'яті Т.Г. Шевченка, після якої багатотисячна маніфестація рушила до пам'ятника Богдану Хмельницькому, де відбувся один з перших в Україні національних мітингів з вимогою надати Україні незалежність.

З приходом до влади більшовицьких комісарів в Київ розпочався неприхований терор проти всіх проявів релігійного життя. Влада конфісковувала сакральні речі, особливо із коштовних металів, зняли всі дзвони, заборонили його опалювати, що привело до руйнації розписів.

У 1944 році Свято-Володимирський собор став кафедральним храмом митрополита Київського і Галицького. Проте служби проводилися тут тільки з дозволу влади. І тільки в шістдесятих роках XX столітті значно пожвавилося духовне життя в Свято-Володимирському соборі.

Після проголошення незалежності України в церковному житті відбулися великі зміни. У 1995 році у Свято-Володимирському храмі відбувся собор Української Православної церкви Київського Патріархату, на якому митрополит Філарет (Денисенко), який понад тридцять років служить у цьому храмі, був обраний Патріархом Руси-України.

Свято-Володимирський патріарший собор – велична духовна і мистецька пам'ятка українського народу. Переступивши поріг Свято-Володимирського собору людина потрапляє в особливий світ духовної гармонії, наче піднімається над земними турботами, забуває про буденність життя, веде внутрішній діалог із Богом і святими, діяння яких знайшло відображення у неповторних у своїй красі розписах храму.

+38 (044) 2250362
АДРЕСА
бул. Т. Шевченко 20
Графік роботи:
ПН,ВТ,СР,ЧТ,ПТ,СБ,НД 9:00 - 18:00
Ціна: від вход свободный грн
Маршрути:
Фотографії локації